Використання штучного інтелекту у вищій освіті

Лассе Роухайнен, автор книги Штучний інтелект: 101 річ, яку ви повинні знати сьогодні про наше майбутнє, міжнародний експерт зі штучного інтелекту, деструктивних технологій та цифрового маркетингу, нещодавно написав у Harvard Business Review про свої погляди на те, як штучний інтелект може бути використаний у вищій освіті.

На його думку, як можливості, так і виклики, пов’язані з введенням штучного інтелекту, можуть бути значними для вищої освіти. Як він зазначає, вища освіта сьогодні загалом стикається з широким спектром викликів – від “демотивованих студентів, високих рівнів відсіву, і не ефективності традиційного підходу “один розмір для всіх” до освіти.

Роухайнен бачить можливість подолати ці виклики за допомогою правильного використання великих даних та штучного інтелекту, які створили б “персоналізовані навчальні досвіди”, що допомогли б подолати деякі з цих викликів. Цей персоналізований навчальний досвід створив би “повністю унікальний освітній підхід”, який би запропонував можливість підвищення мотивації студентів і, можливо, зниження рівня відсіву. З іншого боку, професорам би було легше зрозуміти процес навчання кожного зі своїх студентів, що зробило б процес навчання ще більш ефективним.

Як автор пояснює, “системи навчання штучного інтелекту допомогли б студентам досягти свого повного потенціалу, можливо, запобігши їхньому відсіву шляхом виявлення проблем на ранній стадії, що дозволило б вжити відповідні корективні заходи.” Щоб досягти цього, однак, і щоб зробити систему навчання штучного інтелекту ефективною, “потрібні великі дані для навчання”. Роухайнен додає застереження, що “дані повинні бути використані етично, а студенти повинні бути проінформовані про те, як їхні особисті дані можуть бути поділені та використані алгоритмами штучного інтелекту.”

Таке “етичне використання” могло б бути у формі “ MyData.org, міжнародної некомерційної організації, метою якої є просування людоцентричного контролю та конфіденційності особистих даних.” Основою діяльності MyData.org є “надання користувачам більшого контролю над тими особистими даними, які вони обирають для поділу з системами штучного інтелекту.

Успішне тестування штучного інтелекту було відзначено в Університеті Мурсії в Іспанії, коли була створена чат-бот, яка могла відповісти на питання студентів про кампус та галузі навчання. Результати були досить несподіваними для адміністрації школи – чат-бот міг відповісти на понад 38 708 питань, відповідаючи правильно понад 91% часу. Як було також відзначено, цей чат-бот міг “надати негайні відповіді студентам поза робочими годинами, а університетські чиновники також виявили, що чат-бот підвищив мотивацію студентів.” Водночас не відбулося жодних змін у складі персоналу.

Подібні досягнення були зареєстровані в декількох інших університетах, які протестували чат-боти для виконання повторюваних завдань, які інакше мали бути виконані професором або членом факультету. Одним з таких завдань є відповідь на найчастіше запитувані питання студентів. Університет Стаффордшира у Великій Британії та Джорджія Тех у США запустили чат-боти, які пропонують відповіді на найчастіше запитувані питання студентів 24/7.

Роухайнен також згадує використання штучного інтелекту для зниження рівня стресу серед студентів та підвищення їхньої мотивації. Це могло б бути досягнуто за допомогою чат-ботів та віртуальних помічників, які б займалися психічним станом студентів. Як приклад, він згадує Woebot, чат-бот, створений для допомоги користувачам у вивченні їхніх емоцій з “інтелектуальним відстеженням настрою”.

Одна з проблем, яку бачить автор, полягає в тому, що студентам потрібно зрозуміти, що “з часом більш повторювані та рутинні завдання будуть автоматизовані та виконуватися штучним інтелектом, автоматизацією та роботами.” Він підкреслює, що зараз “багато університетів у світі не навчають студентів тим навичкам, які будуть потрібні їм у майбутній кар’єрі.”